Статистика, що шокує: Скільки українців мають страховку, і чому ми відстаємо від Європи

Попри те що Україна вже давно рухається у бік зрілої ринкової економіки, питання особистої та майнової страховки досі залишається одним із найменш розвинених сегментів нашої фінансової культури. Парадокс у тому, що ризиків у житті українця більше, ніж у більшості європейців, але саме звичка захищати себе заздалегідь у нас так і не стала частиною побуту. Цей контраст створює дивне й трохи тривожне тло: сучасна країна, але довіра до страхування — на рівні дев’яностих.

Тут і виникає головне питання: чому так? Чому нація, яка постійно стикається з непередбачуваністю, досі не формує міцний страховий щит? І що показує реальна статистика?

Скільки українців справді мають страховку? Цифри, що змушують зупинитися

Коли на поверхні здається, що “мабуть багато хто щось та має”, дані розкривають іншу картину. У середньому лише невелика частка населення оформлює добровільні поліси — передусім медичні, туристичні або страхування авто понад обов’язковий мінімум.
При цьому спектр доступних продуктів великий, а цінові пропозиції відрізняються більше, ніж між мобільними операторами. Та реальність уперто доводить: ринок не заповнений, він порожній.

Проблема не в тому, що люди не знають про існування страховки — знають. Але статистика показує критично низький рівень проникнення: велика частина населення або не довіряє страховим компаніям, або не розуміє принципу “плачу зараз — отримую захист потім”.

Ще одна деталь, яка псує загальну картину: більшість політик оформлюються не з ініціативи людини, а тому що “треба” — наприклад, медична страховка, яку видають роботодавці. Тобто попит не народжується, його нав’язують.

Європа: інший рівень культури та інше ставлення до ризиків

Якщо порівняти Україну з європейськими країнами, різниця виглядає майже культурною. У ЄС страхування — це не послуга, а звичка. Люди там не сперечаються про те, чи потрібне воно, — питання лише у виборі рівня покриття та правильного пакета.

Європеєць рідко живе довірливо “на авось”. Там працює інша логіка: перед тим як щось почати — подорож, купівлю авто, підписання оренди, навіть планування сімейного бюджету — люди автоматично думають про захист. Це інтегровано в їхнє доросле життя так само, як у нас інтегровано бажання зекономити на чомусь, що “можливо не знадобиться”.

Для європейця страховка — не витрата, а інструмент стабільності. Тому рівень покриття там часто сягає майже тотального: медичне, майнове, страхування відповідальності, страхування життя, домашніх тварин, навіть страхування судових витрат.

І все це працює не тому, що люди багатші. А тому що вони розуміють: ризик коштує дорожче, ніж поліс.

Чому ми відстаємо? Три базові причини, які нікуди не зникають

Низький рівень довіри до фінансових установ

Це історична проблема. Українці часто пам’ятають випадки, коли компанії зникали, не виконували зобов’язань або затягували виплати. Стереотипи міцно закріпилися, навіть попри те, що сучасний ринок уже значно регульованіший.

Слабка фінансова освіта

У більшості людей немає навички оцінювати ризики. Страхування здається чимось “для когось іншого”, поки не трапляється ситуація, яка різко змінює ставлення. Європейці вчаться цьому з молодості — у школах, університетах, сім’ї.

Економічний фактор

Коли бюджет обмежений, першим з переліку “необов’язкових витрат” вилітає саме страховка. Людина швидше купить новий ґаджет, ніж поліс, бо вигода від ґаджета — видима, а від страховки — відкладена.

Наслідки відставання: ризикуємо більше, ніж здається

Відсутність розвиненої культури страхування — це не просто статистика, яка погано виглядає у звітах. Це реальні, щоденні наслідки.
Коли стається аварія, пожежа, медична проблема або втрата майна, українці зазвичай витягують гроші з власних заощаджень, беруть кредити або залучають друзів і родичів.

Тобто фактично ми живемо у режимі постійного самострахування — найризикованішого й найдорожчого способу захисту. Європейці ж перенесли цю функцію на страхові компанії, які розподіляють ризики між тисячами клієнтів.

Наше відставання — не просто про цифри, а про вразливість. Про те, що будь-яка непередбачуваність в Україні б’є по людині сильніше.

Майбутнє ринку: що може змінити ситуацію

Після 2022 року інтерес до страхування у країні почав повільно, але стабільно зростати. Люди стали частіше замислюватися над тим, що означає захист і наскільки важливо мати запасний план.
Технології також роблять свою справу: онлайн-оформлення, прозорі умови, миттєві консультації — усе це поступово знімає бар’єри недовіри.

Але найголовніша зміна все ж має статися на рівні мислення. Звичка страхуватися не з’являється через примус — вона з’являється через усвідомлення.
Коли суспільство почне сприймати поліс не як витрату, а як інструмент відповідальності, тоді статистика перестане шокувати.